Іменник як частина мови та методика його вивчення у початкових класах

Поняття про однину і множину іменників формується послідовно. Спочатку в дітей актуалізуються уявлення про один і багато предметів. Діти навчаються добирати слова за зразком (герой – герої, мишеня – мишенята, мышь - мыши) або змінювати форму слова, керуючись настановою один–багато. Потім вводяться терміни однина / множина.

Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти, що в україн

ській мові, як і в російській:

іменник може означати називати один предмет, тобто він уживається в однині (книга, олівець, стіл);

якщо іменник називає назву два або більшу кількість предметів, він уживається у множині (книги, олівці, столи);

не будь-який іменник, що має форму множини, називає кілька предметів (окуляри, ножиці, двері);

У початкових класах учні одержують уявлення про українську мову як державну, про спорідненість російської й української мов. Зміст українського мовного матеріалу, авторами сучасних програм, визначено на основі порівняльного аналізу російської й української мов. Внаслідок цього ученими (О.Н. Хорошковська, Г.П. Коваль) виявлено мовні факти, які повністю збігаються в обох мовах, і ті, які мають певну розбіжність. Це дістало відповідну презентацію у програмах і має враховуватися під час організації навчального процесу та в методиці навчання.

Спільні в обох мовах знання й уміння з мови мають бути перенесені й знайти своє застосування на українському мовному матеріалі. Вони повинні активізуватися в навчальному процесі, а не вивчатися як нові. Засвоєнню підлягають лише терміни та опорні слова, що дає можливість вільно оперувати знаннями.

Факти, які не збігаються(окремі родові і числові форми, відмінкові закінчення), потребують особливої уваги, оскільки засвоєння такого матеріалу супроводжується інтерференційним впливом навичок, які вже сформувалися на уроках російської, що призводить до помилок. Такі знання й уміння потребують корекції відповідно до закономірностей української мови. Оскільки розходжень у мовному матеріалі обох мов з теми «Іменник» не так уже й багато (спільними є майже усі граматичні поняття), врахування спільного в обох мовах не потребує багато часу, який в інших умовах витрачався б на пояснення нових знань та формування відповідних умінь. Це дає можливість надати урокам української мови практичного мовленнєвого спрямування.

Практична спрямованість початкового навчання української мови зумовлює те, що контролю підлягають не стільки знання з мови, скільки вміння практично застосовувати ці знання під час продукування власних висловлювань.

Проаналізувавши навчальні програми для 1-4 класів шкіл з російської мови навчання, ми бачимо, що вивчення іменника проводиться у 4-му класі. При цьому на вивчення української мови відводиться дві години на тиждень. Усього на вивчення української мови відведено 178 годин. З них на іменник- 24.

За цей час учні повинні отримати уявлення про українські іменники, що позначають опредмечені дії, стан, якість (радість, сум, сміливість, сміх, блакить), іменники-синоніми й іменники-антоніми, спостерігати за багатозначністю окремих іменників. У дітей формувати вміння обирати з низки іменників-синонімів ті слова, які найбільше відповідають змісту висловлювань.

Четверокласники також засвоюють рід і число українських іменників. Особлива увага звертається на ті випадки, коли рід і число деяких іменників у російській і українській мовах не збігається. Розвиток умінь правильно вживати такі іменники в мовленні.

Діти навчаються змінювати іменники за числами та відмінками (практично), засвоюють назви відмінків і питань до них.

Згідно вимог програми учні 4-го класу повинні:

розрізняти слова - різні частини мови;

знаходити у реченні та самостійно добирати іменники;

розуміти значення предметності іменників, назв опредмечених ознак і дій;

добирати іменники синоніми та антоніми;

розрізняти іменники з одним значенням і багатозначні;

уживати іменники в прямому і переносному значенні;

визначати рід і число іменників;

вживати іменники у належному їм роді і числі(кір, листя);

засвоювати іменники, що вживаються лише в однині або множині;

спостерігати за таблицею, за змінюванням відмінкових форм іменників чоловічого і жіночого роду, робити висновки;

засвоїти особливості відмінювання іменників за відмінками та кличний відмінок, якого немає в російській мові;

під час відмінювання іменників діти мають навчитися змінювати приголосні основи [г, к, х ] на [з`, ц`, с`]

уживати прийменники з місцевим відмінком при побудові словосполучень (сидіти на березі, стояти при дорозі);

уживати закінчення –ою, -ею, - єю при побудові словосполучень з іменниками в орудному відмінку з прийменниками і без них(розмовляю з сестрою, пишатися мамою);

спостерігати за таблицею за відмінюванням іменників чоловічого і середнього роду, робить висновки;

правильно вимовляти і вживати паралельні закінчення –у, -ю, // -ові, -еві, -єві при побудові словосполучень і речень з іменниками в давальному і місцевому відмінках;

уживати закінчення –і, -ї в іменниках у давальному і місцевому відмінках;

змінювати приголосні основи [г],[к], [х] на [з`],[ц`], [с`] при вживанні іменників у цих відмінках;

уживати закінчення –ем після ж, ч, ш та –ям в іменниках середнього роду на –я при побудові словосполучень та речень; правильно вимовляти і писати такі іменники у формі орудного відмінка;

спостерігати за таблицею за відмінюванням іменників жіночого роду та іменника мати, робить висновки;

правильно писати такі іменники, вжиті у початковій формі (степ, піч, ніч);

уживати такі іменники у родовому, давальному і місцевому відмінках, змінюючи голосні [і] - [о], [і] - [е]: ніч-ночі, піч-у печі при побудові словосполучень, речень;

правильно вимовляти приголосні основи перед закінченням –ю в орудному відмінку і позначає їх на письмі;

правильно змінювати іменник мати; утворює словосполучення і речення з цим іменником, тощо.

Ці завдання розв’язуються під час вивчення таких тем: «Іменник», «Рід і число іменників», «Змінювання іменників за числами і відмінками», «Відмінювання іменників чоловічого і жіночого роду на –а, -я в однині(спостереження за таблицею)», «Відмінювання іменників чоловічого роду без закінчень та середнього із закінченням –е, -о, -я (спостереження за таблицею)», «Відмінювання іменників жіночого роду з нульовим закінченням та іменника мати», «Відмінювання іменників у множині (спостереження за таблицею)».

Таким чином, розділ програми з української мови для початкових класів російськомовних шкіл "Мова. Мовлення, правопис і розвиток мовлення", який охоплює вивчення теми « Іменник» у 1-4 класах, забезпечує тісний взаємозв'язок лексичних, граматичних, орфоепічних знань та мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів, які є фундаментальною основою для подальшого вивчення іменника у старших класах.

Настанови програми, як відомо, реалізуються у шкільних підручниках. Вивчення української мови у школах з російською мовою навчання у четвертому класі здійснюється за допомогою підручника « Українська мова: Мова і мовлення. Правопис», О.Н. Хорошковська, Н.О. Воскресенська, А.О. Свашенко.

Страница:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 


Другие рефераты на тему «Педагогика»:

Поиск рефератов

Последние рефераты раздела

Copyright © 2010-2019 - www.refsru.com - рефераты, курсовые и дипломные работы